Сторінка логопеда

1. Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).
2. Складнання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною
3. Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи.
4. Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення.
5. Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.
6. Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.
7. Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.
8. Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.
9. Пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.

• виробляє і вправляє рухи артикуляційних органів;
• готовить артикуляційний уклад до постановки звуків;
• визначає послідовність постановки звуків від характеру мовленнєвих порушень;
• працює над розвитком правильного мовного дихання дітей;
• відбиває артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення;
• ставить звук (різними прийомами та методами);
• закріплює поставлений звук у складах;
• автоматизує поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв'язній мові;
• проводить диференціацію звуків;
• відпрацьовує граматичні форми.

1. Фронтальні логопедичні заняття.
2. Підгрупові логопедичні заняття.
3. Індивідуальні логопедичні заняття.

Успішність розумового виховання дітей залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід пояснювати, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи.

1. Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.
2. Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.
3. Оформлення тематичних папок "Батькам майбутніх першокласників. Поради логопеда" в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.
4. Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з'ясувати чи задоволені вони корекційним процесом.
5. "Домашні логопедичні зошити", які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв'язок між учасниками корекційного процесу.

• обстеження усного мовлення вихованців ДНЗ ;
• комплектування підгруп для логопедичних занять згідно мовних порушень;
• оформлення необхідної документації логопедичного кабінету;
• співпраця логопеда з вихователями груп;

• усунення різних порушень усного і писемного мовлення;
• запобігання різним відхиленням мовленнєвого розвитку вихованців;
• пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків;
• розробка методичних рекомендацій, консультації для педагогів та батьків, щодо попередження та подолання вад мовлення у дітей;
• самоосвіта;
• оснащеність логопедичного кабінету;

Принципи  роботи:

• комфортні умови , за яких кожна дитина відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність;
• самостійність мотивації навчально-корекційної діяльності дитиною-логопатом.

В закладі відповідно до санітарно-гігієнічних вимог обладнано логопедичний кабінет, в якому розміщено в достатній кількості методичний матеріал та обладнання, необхідні для успішної роботи вчителя-логопеда з дітьми    · графік роботи вчителя-логопеда, затверджений адміністрацією ( І зміна роботи – з 9.00 до 13.00 – 3 рази на тиждень; ІІ зміна роботи – з 13.00 до 17.00 – 2 рази на тиждень);

Ігри на розвиток мовного слуху
1. Гра «Угадай чий голос»
Дитина закриває очі, а хтось близький кличе її. Малюк повинен відгадати, хто його покликав.
2. Гра «Хто відізвався»
Дитина закриває очі, члени сім’ї по черзі імітують голоси тварин, а дитина відгадує, хто говорить.
3. Гра «Почуй шепіт»
Дитина стоїть за спиною мами чи тата, які подають команди пошепки (голосніше і тихіше). Вона повинна виконати команди вірно.
4. Гра «Горщик»
Дитина з мамою, сидячи на підлозі, перекочують одне одному м’яч. Хто котить говорить «холодний» або «гарячий». Торкатися м’яча можна тільки при слові «холодний».
5. Гра «Слухай і виконуй»
Мама чи тато один чи два рази називає кілька різних рухів, не виконуючи їх. Дитина повинна точно їх відтворити.

Ігри на розвиток фонематичного слуху
1. Гра «Червоний-білий»
У дитини два кружечки (червоний і білий). Якщо в названому слові є заданий звук, дитина піднімає червоний кружечок, якщо немає—білий. 
2. Гра «Будь уважним»
Мама називає по черзі предмети, намальовані на картинках. Дитина повинна визначити, який звук повторюється у всіх назвах. А потім повторити їх по пам’яті. 
3.Гра «Придумай слова»
Мама називає певний звук, дитина називає слова з цим звуком і кинути мамі м’ячик.

Ігри та вправи на розвиток дихання

«Забий м'яч у ворота». Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

«Язичок-футболіст». Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

«Літак». На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів вгору. 
«Пелюстки». Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні. 

«Кораблик». Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук «ф», а потім преривчасто, наче вимовляючи звук «п-п-п-п».

Ігри та вправи на подолання заікання

Вправи для зняття м'язової напруги
При заіканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.

«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.

«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.

«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.

«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.

Вправи для розвитку мовного дихання

Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.

«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.

«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук «з», доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.

«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.

«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині «допомогти» кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.

Вправи для розвитку голосу 

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.


«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються» І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори ». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);
Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом).

ІГРИ НА РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУК

Артикуляційна моторика тісно пов’язана з дрібною моторикою рук. Нанизування намистинок, застібання гудзиків, шнурування, виконання аплікацій, малювання, розфарбовування, з’єднання стрілочками відповідних частин малюнків, ліплення – все це допоможе дошкільнику розвинути дрібні м’язи рук, підготує до опанування навичок письма та стимулюватиме його мовленнєвий розвиток.

ВПРАВНІ ПАЛЬЧИКИ

1. Випрямити кисть, щільно зімкнути пальці і повільно стискати їх у кулак. По черзі виконувати кожною рукою.

2. Руку щільно покласти на стіл долонею вниз і по черзі згинати пальці: середній,вказівний, великий, мізинець, безіменний. Виконувати по черзі кожною рукою.

3. Випрямити кисть і по черзі притуляти безіменний палець до мізинця, середній - до вказівного.

4. Стиснути пальці в кулак і обертати кисть у різних напрямках. Спочатку по черзі кожною рукою. Потім - двома руками одночасно.

5. Згинання і розгинання пальців. Пальці розімкнути якомога ширше, потім стиснути і так продовжувати далі. Виконувати по черзі кожною рукою, потім відразу обома. Пам'ятаєте цю приказку: «Ми писали, ми трудились, наші пальчики втомились»?

6. Покласти руки долонями вгору. Дитина піднімає по одному пальцю спочатку на одній руці, потім на іншій. Повторюйте цю вправу у зворотньому порядку.

7. Дитина затискає олівець середнім і вказівним пальцями. Згинає і розгинає ці пальці по черзі.

СПРОБУЙТЕ РАЗОМ ІЗ ДИТИНОЮ

“Зайчик”

На землі сніжок лежить, 
(плавні рухи руками, розвести їх над “землею”)

Зайчик по сніжку біжить. 
(Пальчикова фігурка, “зайчик”)

Мерзнуть вушка, 
(Згинати й розгинати пальці – “Вушка”)

Мерзнуть лапки, 
(Ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи їх). Наприклад, кулак – кулак – долоню.

Бо без валянців 
(Утворити немовби дві “мисочки” долонями)

Та шапки. Ой! 
(Двома долонями зобразити над головою шапку: однойменні пальці обох рук торкаються один одного; розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру й піднести над головою).

“Зайчика злякались” 

Ми ходили по гриби, 
(Переступати двома пальцями по столу; “Гриб” – накрити кулачок опуклою долонею).

Зайчика злякались 
(“Зайчик”)

Поховались за дуби 
(“Дерево” – дві долоні, виставлені пальцями вгору, поставити навхрест).

Розгубили всі гриби 
(“Гриб” і “Кошик” – з’єднати дві опуклі долоні).

Потім засміялись – 
(усміхнутися)

Зайчика злякались! 
(“Зайчик”; показати на нього вказівним пальцем другої руки).

”Їжачок”

Їжачок – хитрячок. 
(Їжачок – з’єднати долоні разом з пальцями вгору);

Голочки гостренькі, 
(великі пальці – на себе, решту перекреслити й поворушити ними).

Ось Грибки під дубком 
(Дерево)

Він збира маленькі 
(“Гриби”)

“Коники”

По гладенькому столі 
(“Коник” чотирма пальцями (крім великого) стукати по столу)

Пальчики стукочуть. 
(Стукати голосніше)

То не пальчики, ні-ні –

Коники цокочуть

Цок-цок-цок, цок-цок-цок, 
(Стукати ритмічно, цокаючи язиком).

За місток. 
(“Місток” – поставити руки (паличкою” одна на одну)

За млинок 
(“Млинок” – крутити кулачками один над одним)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок, 
(“Коник”).

В чисте поле, за лісок 
(“Дерево”)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок, 
(“Коник”)

Потім знову в дитсадок. 
(“Дах” на головою)

“Котик”

Котик пухнастий, 
(“Котик” – із кулачка відставити великий палець та мізинчик).

Вушка маленькі 
(Поворушити відставленими пальцями).

Лапки м’якенькі. 
(Скласти пальці в кулачок).

Кігті гостренькі, 
(Зігнути пальці і поворушити ними).

“Гуси-гусенята”

Гуси-гусенята на ніжки 
(“Гуси” (обома руками): показати на ноги.)

Одягли червоні панчішки.

І пішли рядком до корита 
(“Йдуть” поряд)

Свіжої водиці попити. 
(Нахиляються та підіймають “голівки”).